Parse error in downloaded data
USD 27.13   EUR 32.13
Новини 24

Про долю «остарбайтерів» говорили краєзнавці Кам’янського

Чергове засідання міського краєзнавчого товариства «Кам’янське – Дніпродзержинськ» відбулося 17 червня у юнацькому відділі центральної бібліотеки.

На початку зустрічі голова товариства, заступниця директора централізованої бібліотечної системи міста Тетяна Герасюта привітала з ювілеєм відомого краєзнавця, одного з ініціаторів відродження костьолу Святого Миколая, автора та співавтора численних книг Олександра Слонєвського, якому днями виповнилося 65 років.

Усі присутні переглянули віртуальну виставку «Книги, що повертають у минуле», присвячену ювіляру. Також Тетяна Герасюта презентувала присутнім цікаву нещодавню знахідку міських краєзнавців – старовинну книгу молитовних піснеспівів «Октоїх».

Далі перейшли до основної теми засідання. Із ґрунтовною доповіддю «OST: непроста історія в документах остарбайтерів» виступила краєзнавець і журналіст Людмила Глок.

Спочатку дослідниця зацікавилася долею свого дядька Дениса Погрібного, який був забраний до Німеччини, був учасником руху Опору та загинув в Освенцімі у 1944 році. Доля його довгий час була невідома. А останнім часом Людмилі Глок вдалося знайти чимало документів людей, забраних на примусові роботи в Німеччині під час Другої світової війни. Посвідчення «остарбайтерів», збережені листи, газетні публікації та інші матеріали були продемонстровані у ході доповіді.

Невдовзі після початку війни на сході керівництво нацистської Німеччини визнало необхідність робочої сили з окупованих територій для заміщення у промисловості та сільському господарстві німців, які пішли на фронт. Детальні правила використання «східних працівників» були розроблені в 1942 році. Прибулих ізолювали від німецького населення, утримували в таборах під охороною і залучали великими групами для праці на підприємствах. «Остарбайтери» могли залишати табір виключно для роботи, вихід на прогулянку дозволявся лише як нагорода. На одязі вони були зобов’язані носити спеціальну нашивку «OST», згодом були впроваджені окремі нашивки для українців, росіян та білорусів.

Під час вербування працівників було розгорнуто масштабну пропагандистську кампанію. Людям обіцяли сите, комфортне життя в Європі. Насправді ж добровольці утримувалися у вкрай важких умовах, чимало з них поверталися додому інвалідами. Коли кампанія з пропаганди була провалена, справа дійшла до примусової мобілізації та облав.

Як свідчать листи «остарбайтерів», часто вони ходили в обносках, бо брали з собою лише найнеобхідніше. Людям не говорили, щоб вони брали з собою теплі речі, бо це означало б визнання, що війна не закінчиться до зими. А під час облав про речі взагалі не йшлося.

Згодом було організовано акцію з доставки одягу і взуття з батьківщини. У листі своїм рідним кожен «східний робітник» повинен був написати, які речі йому потрібні. Вміст посилок звірявся зі списком у листі, і речі надсилалися за вказаною адресою. Але через те, що багато адрес були написані не по-німецьки, такі посилки не доходили за призначенням.

Що ж стосується оплати праці робітників, то з їх зарплат, і без того жалюгідних, вираховували кошти за їжу і проживання, медичне та соціальне страхування, і зрештою люди не отримували майже нічого: труд був фактично рабським. Наприклад, заробивши за день 1,6 марки, «остарбайтер» після відрахувань за житло та харчування отримував лише 0,1 марки. На деяких підприємствах із заробітку східних працівників вираховували ще кошти для виплати допомоги їхнім рідним.

Крім того, для «остарбайтерів» були введені спеціальні ощадкнижки, куди їм наполегливо рекомендувалося переводити зароблені гроші. Ці заощадження через деякий час могли бути виплачені працівнику в Німеччині або його родичам на батьківщині у будь-якому банківському відділенні. На практиці ж ці кошти зазвичай осідали в казні Рейху.

Останнє редагування П'ятниця, 18 червня 2021 11:11

Прокоментувати:

Переконайтеся, що ви вводите інформацію, де це зазначено (*) . HTML-код не допускається.